Біжить, несучи на своїх хвилях небо, стрімка ріка. Полощуть у ній коси зелені верби, сріблом виграють поміж каміння в’юнкі рибини. Сонце стоїть на обрії, — повновиде й величне, заквітчавши короною небозвід. Шатра розкинуті біля самісінького берега й ми з Адою слухаємо, як б’ються крильми до скам’янілого дна неспокійні річкові хвилі.
Читать