Зелені очі дивляться на нього зі світлини – такі сліпучо-зелені, якою буває трава у травні і які бувають здебільшого у відьом або мавок, що заблукали в хащах бетонних нетрів. Він надіслав цій кралі вже більше півсотні повідомлень, а вона щоразу відписує так лаконічно й сухо, ніби його взагалі не існує або ж їй ліньки писати щось справді путнє, бо такими кавалерами можна хату підпирати чи греблю гатити, — адже як іще можна сприймати її мовчання?
Читать